Однією з найзапитуваніших тем до юридичної спільноти наразі є питання відшкодування збитків, завданих військовою агресію рф, як фізичним так і юридичним особам. Тільки останнього тижня до адвокатів АО “Столична колегія адвокатів” звернулося декілька представників бізнесу за консультаціями з цього приводу.
Одразу зауважимо, що однозначного ефективного юридичного механізму захисту бізнесу і відшкодування завданих йому збитків в Україні наразі не існує із зрозумілих причин. Адже головним результатом має бути факт реального грошового (матеріального) відшкодування, відповідно постає питання з яких конкретно коштів останнє має здійснюватися.
Як відомо, на даний час лише створено міжнародні робочі групи, за участі й авторитетних українських юристів, головною метою яких є вироблення механізму компенсацій українській стороні за рахунок заарештованих/конфіскованих активів рф за кордоном. За самими оптимістичними прогнозами, такі механізми мають бути до кінця року.
Що ж робити зараз? Яким чином діяти? До яких державних органів, установ звертатися? Чи фіксувати дані факти в рамках кримінальних проваджень і на що можна розраховувати? Чи подавати цивільні, господарські позови до суду? Хто має бути відповідачем ? До національних судів чи одразу до ЄСПЛ? Як ці рішення в подальшому будуть виконуватися?
У зв’язку з цим ми вирішили тезово висвітлити основні кроки з даного питання, щоб громадяни та підприємці, принаймні, моглипершочергово зорієнтуватися як діяти в таких ситуаціях. Хоча кожна така справа потребує індивідуального підходу, але деякі загальні аспекти за цей час все ж сформувалися.
-
Першочерговим завданням є належне фіксування факту завдання збитків та належного підтвердження РОЗМІРУ цих збитків. Відповідними доказами, залежно від конкретної справи, можуть бути: договора купівлі-продажу (поставки) пошкодженого майна, документи бухгалтерського та податкового обліку даного майна на підприємстві, акти огляду, висновки експертів щодо розміру завданої шкоди (збитків), допити (опитування) свідків, фото та відеозйомка, супутникові знімки, довідки та акти ДСНС та інших відповідних служб тощо.
-
Відповідно до Постанови №380 від 26.03.2022 “Про збір, обробку та облік інформації про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації” запроваджено збір та облік даних у Єдиному державному веб-порталі електронних послуг. Наразі, активною є відповідна опція і для юридичних осіб. Отримання відповідного інформаційного повідомлення з Порталу є одним із важливих засобів фіксації факту пошкодження майна та збитків.
-
Також, вагомим механізмом фіксації фактів знищення та пошкодження майна є звернення з заявою про кримінальне правопорушення, подальше визнання потерпілим і проведення досудового розслідування. Разом з тим, будемо об’єктивними, для реального відшкодування шкоди виключно такий шлях не перспективний. Нагадаємо, що в рамках кримінального провадження, відповідно до ст. 127 КПК цивільний позов може бути поданий лише до конкретного підозрюваного, обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого.
-
Щодо звернення з позовною заявою до національного суду і отримання відповідного рішення, то на нашу думку, наразі це питання є одним із неоднозначних і поспішати з поданням такого позову поки що не варто з декількох причин. По-перше, всі складнощі під час звернення до суду виникають у питанні так званого “судового імунітету”, під яким передбачається необхідність згоди компетентних органів іноземної держави (в даному випадку рф) на пред’явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно. Даний принцип закріплений як в національному законодавстві, зокрема в ст. 79 Закону України “Про міжнародне приватне право”, так і в рамках міжнародного законодавства, та конвенцій. Цілком зрозуміло, що ймовірність отримання такої згоди від держави агресора є нульовою. Втім, висновки Верховного Суду у справі № 308/9708/19, викладені у постанові від 14.04.2022 є обнадійливими та дають стриманий оптимізм в цьому питанні, але не факт що такий підхід буде взятий за основу для всіх видів відшкодувань. Отже, на даний час дискусійною є позиція щодо визначення належної юрисдикції національного суду на розгляд таких позовів та визначення відповідача (співвідповідачів) під час звернення до суду з позовною заявою. Другим питанням є порядок виконання такого рішення та суб’єкт його виконання. Якщо навіть виходити з тієї тези, що в подальшому українською стороною будуть отримані у розпорядження компенсаційні кошти від європейських активів рф, на що ми всі сподіваємося, то хто саме буде розпорядником цих кошів і відповідно виконувати рішення суду точно спрогнозувати не можливо. Отже, на нашу думку слід зачекати більшої визначеності у цих питаннях та з урахуванням подальших напрацювань подавати відповідні позови до суду.
-
Окремим юридичним механізмом є звернення одразу до Європейського суду з прав людини, причому будь-яка фізична чи юридична особа має право на подачу такої заяви, її розгляд та отримання відповідної сатисфакції. В даному випадку можна розраховувати на отримання відшкодування прямих збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди. Швидким цей процес не буде, разом з тим на це ніхто і не розраховує.
В будь-якому випадку, окрім загальних кроків, перелік яких описаний вище, кожний кейс є індивідуальним.
Саме тому ми здійснюємо юридичний супровід клієнта на всіх необхідних етапах, консультуємо щодо окремих особливостей справи, роз’яснюємо всі аспекти та проблематики щодо відшкодування збитків, уважно відслідковуємо зміни та законодавчі ініціативи з цих питань, а також тенденції і новини в міжнародній сфері щодо реалізації санкційної політики, конфіскації майна і коштів держави агресора та вирішення питання сатисфакцій.